Після того, як російській армії не вдалося швидко захопити Чернігів, окупанти почали масово обстрілювати його цивільну інфраструктуру авіацією та артилерією. За даними супутникового центру ООН UNOSAT понад 20% території міста постраждало від російських обстрілів.
Серед зруйнованих і квартира в будинку завідувачки відділення щелепно-лицьової хірургії та хірургічної стоматології, Владислави Фриз. Від авіабомби, що росіяни скинули на житлову споруду в центрі Чернігова загинуло в той день 44 людини і ще сотні залишилися без домівки.
За словами Владислави найважчим моментом окупації була середина березня, коли не стало тепла, води, світла, коли підірвали міст і волонтери не могли легко довозити медикаменти, паливо, продукти. Але тоді люди надихали одне одного не здаватися.
«Не можна виокремити когось. На той час вражали всі. Вражала єдність. І це надавало сили продовжувати працювати і боротись».
Також Владислава розповіла про найважчі моменти військової хірургічної практики, про дитину з переломаними усіми кістками та розпач батьків від втрати найдорожчого.
«Це жах, який ми маємо пережити, щоб поставити велику крапку, щоб наші нащадки більше цього не бачили».
На жаль, такі жахи переживають мешканці багатьох міст і сіл України, в тому числі і Києва.
